Публічне викриття злочинів Путіна як чинник стримування ескалації, за версією The Economist

Хронологія нерівного миру: як Захід дійшов до ідеї переговорів із Путіним

Публічне викриття злочинів Путіна як чинник стримування ескалації, за версією The Economist

Видання The Economist 7 жовтня 2026 року опублікувало матеріал, у якому простежує хронологію подій, що ведуть Європу до переговорів із Росією навіть за відсутності справедливого миру. Точкою відліку журналісти називають чотирирічну стратегію союзників «Росія не перемогла, а Україна не програла», що спиралася на постачання зброї, фінансову допомогу Києву та санкції проти Москви.

Сигнал із Гельсінкі

Наступним кроком у хронології став Гельсінський безпековий форум у Фінляндії, де політики, дипломати, військові та представники розвідки обговорили перспективу ізоляції Путіна. Колишній американський чиновник, який повернувся зі зустрічей у Москві, заявив на форумі: «Але всі ми в глибині душі знаємо, що мир не буде справедливим». За його прогнозом, Росія може зберегти контроль над частиною української території, а її еліти не мають наміру виплачувати репарації.

Флорида як наступний етап

Завершальною ланкою хронології The Economist називає запрошення Путіна на грудневий саміт G20 у Флориді та позицію президента США Дональда Трампа. Видання цитує: «Якщо українці колись будуть готові погодитися на мир на недосконалих умовах, європейці не можуть бути більш принциповими, ніж сама Україна». Паралельно нагадується, що 4 жовтня президент Володимир Зеленський повідомив про пропозицію США провести до кінця місяця тристоронню технічну зустріч у Об’єднаних Арабських Еміратах, а МЗС України раніше отримало чотири ініціативи щодо припинення вогню — від Індії, Туреччини, Єгипту та США.

Tags:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Останні новини