Кубок африканських націй: історія і рекорди

Кубок африканських націй уже понад шість десятиліть залишається головною футбольною подією континенту. Для збірних від Марокко до ПАР це не просто турнір — це єдиний шанс перевірити себе поза клубним футболом і привезти додому трофей, який важить у країні більше, ніж будь-який єврокубок. Чемпіонат проводять з 1957 року, і за цей час він пережив розколи, бойкоти, переноси і навіть зміну назви, але жодного разу не зник з календаря.

Український уболівальник бачить ці змагання переважно через трансляції та новини про трансфери африканських гравців у європейських клубах. Тому нижче — зібрана в одному матеріалі картина: як з’явився кубок африканських націй, хто домінує в його історії, за яким форматом проходить нинішній турнір, і що змінилося після реформи 2019 року, коли кількість учасників зросла з 16 до 24.

Кубок африканських націй: що це за турнір і чому він особливий

Кубок африканських націй (CAN, англ. Africa Cup of Nations) — це чемпіонат Африки серед національних чоловічих збірних, який проводить Африканська конфедерація футболу з 1957 року. Спочатку в ньому брали участь лише три команди — Єгипет, Судан і Ефіопія. Згодом кількість учасників зросла до 8, потім до 12, у 1996 році — до 16, а з 2019 року — до 24 збірних.

Для африканського футболу турнір має кілька особливостей. По-перше, він завжди проходив у січні–лютому, що постійно створювало конфлікти з європейськими клубами, які втрачали гравців на півтора місяця. По-друге, господарями часто ставали країни з обмеженою інфраструктурою, тому чемпіонат змінював країну-господаря пізно — наприклад, у 2019 році змагання прийняв Єгипет замість Камеруну, а в 2021-му Камерун таки провів турнір, але з певними організаційними проблемами. По-третє, у 2024 році вперше в історії кубок африканських націй пройшов узимку, але вже за новим календарем — у січні–лютому 2024 року в Кот-д’Івуарі, що закріпило зміщення на міжсезоння європейських чемпіонатів.

Формат змагань типовий для континентальних першостей: груповий етап (шість груп по чотири команди) з подальшим плей-оф від 1/8 фіналу до фіналу. Учасників визначає кваліфікація, яка триває майже два роки між фінальними стадіями. Загалом у кваліфікації беруть участь близько 50 національних асоціацій, що входять до CAF.

Історія: від трьох країн до 24 збірних

Ідея проведення власного континентального чемпіонату належить єгипетському функціонерові Абдель Азізу Хасану, який у середині 1950-х переконав інші африканські федерації підтримати турнір. Перший розіграш відбувся у 1957 році в Судані. У ньому взяли участь три збірні: Єгипет тоді переміг у фіналі Судан з рахунком 4:0, а Ефіопія стала третьою.

Період 1957–1969: становлення і єгипетське домінування

Перші десятиліття турнір нагадували радше закритий клуб: грали переважно північноафриканські збірні — Єгипет, Судан, Туніс, Марокко, Алжир. До 1965 року Єгипет виграв три титули з чотирьох можливих. Змагання навіть скасовували у 1968 році, коли президент CAF вирішив перенести турнір і не знайшов достатньо охочих господарів.

1970–1989: ера Камеруну та Заїру

У 1970-х ситуація різко змінилася. З’явилися сильні збірні субсахарської Африки: Камерун, Заїр (нині ДР Конго), Гана, Нігерія, Кот-д’Івуар. Перший великий успіх прийшов до Заїру в 1974 році — вони стали чемпіонами вдома. А з 1980-х розпочалася ера Камеруну: команда виграла два титули поспіль (1984, 1988) і фактично перетворилася на «золоту генерацію» континенту, довівши, що африканський футбол — це не лише північ континенту.

1990–2026: розширення і нові чемпіони

У 1992 році вперше учасників стало 12, а у 1996-му — 16. Це відкрило дорогу новим переможцям. Південна Африка виграла вдома у 1996 році, Нігерія домінувала в 1990-х, Камерун здобув ще один титул у 2000 і 2002 роках, а в 2006 році Єгипет несподівано повторив рекорд — три поспіль титули (2006, 2008, 2010). Той єгипетський склад залишається еталоном стабільності.

2026 і до сьогодні: реформи, скандали і зростання

У 2010-х і 2020-х турнір пережив чимало випробувань. У 2013 році чемпіонат перенесли з Ліберії через спалах вірусу Ебола — змагання прийняла Південна Африка. У 2019 році знову довелося терміново шукати господаря, коли Камерун не встиг добудувати стадіони. У 2021 році через пандемію COVID-19 турнір змінив дати, але відбувся у Камеруні. У 2019-му CAF ухвалила рішення про розширення до 24 збірних, що фактично подвоїло шанси менших асоціацій.

Рекорди і переможці: хто домінує в історії

Станом на чемпіонат 2024 року в Кот-д’Івуарі турнір проводять вже 34-й раз (якщо рахувати всі розіграші). Серед переможців є чітка ієрархія, хоча вона дещо розмита в останнє десятиліття.

Збірна	Кількість титулів	Роки перемог
Єгипет	7	1957, 1959, 1986, 1998, 2006, 2008, 2010
Камерун	5	1984, 1988, 2000, 2002, 2017
Гана	4	1963, 1965, 1978, 1982
Нігерія	3	1980, 1994, 2013
Кот-д’Івуар	3	1992, 2015, 2024
Алжир	2	1990, 2019
ДР Конго (Заїр)	2	1968, 1974
Марокко	1	1976
Судан	1	1970
Ефіопія	1	1962
Південна Африка	1	1996
Туніс	1	2004
Замбія	1	2012
Сенегал	1	2021

За індивідуальними показниками рекордсменом чемпіонату залишається єгиптянин Мохамед Салах, який після фіналу 2024 року оновив низку особистих досягнень. Найбільше голів в історії турніру — у Саміра Каміля (Єгипет), який забив 13 м’ячів між 1998 і 2010 роками. Рекордсменом за кількістю матчів тривалий час вважався камерунець Рігобер Сонг, який зіграв на шести турнірах поспіль.

Формат і кваліфікація: як визначають учасників

Для додаткового контексту Кваліфікаційна кампанія кубка африканських націй зазвичай триває від 18 до 24 місяців. У ній беруть участь близько 50 збірних. CAF розділяє команди на 12 груп по 4–5 учасників, де переможці груп та кращі другі місця виходять у фінальну стадію. Відбір починається зазвичай одразу після завершення попереднього фінального турніру, тож команди фактично грають у постійному циклі.

Фінальний турнір від 2019 року проходить у форматі 24 збірних, розбитих на 6 груп по 4 команди. До плей-оф виходять по дві найкращі збірні з кожної групи, а також чотири кращі треті місця. З 16 команд у плей-оф розігрується чемпіон у матчах на виліт, починаючи з 1/8 фіналу. Такий формат, на думку критиків, розмиває рівень турніру, але водночас дає шанс меншим країнам отримати досвід великих змагань.

Кваліфікація 2026 і Кот-д’Івуар

Кваліфікація до чемпіонату 2024 року пройшла в умовах підвищеної уваги до безпеки. Лот ковідних обмежень зняли, тож матчі повернулися до звичайного режиму з глядачами. Переможцем кваліфікації серед неочікуваних учасників стали кілька дебютантів: Мозамбік, Намібія та Гамбія кваліфікувалися вперше за багато років. Фінальна стадія пройшла в Кот-д’Івуарі з 13 січня по 11 лютого 2024 року, і саме господарі стали чемпіонами, обігравши у фіналі Нігерію з рахунком 2:1.

Кваліфікація 2026 і наступний розіграш

Турнір 2025 року приймає Марокко, і це вже затверджено рішенням CAF. Для Марокко це перший турнір з 1988 року, хоча країна регулярно подавала заявки. У відборі 2025 року вже відбулися перші матчі кваліфікації, у яких беруть участь 48 команд — рекордна кількість за всю історію. Розширена кваліфікація дозволить 24 збірним вийти на фінальну стадію.

Сучасні зміни: нові правила і глобальний контекст

Турнір 2024 року став першим, на якому впровадили низку технологічних нововведень. Зокрема, впродовж матчів використовували напів автоматичну систему визначення офсайдів, яка вже пройшла випробування на чемпіонаті світу 2022 у Катарі. Крім того, впроваджено додаткові перевірки VAR для вирішення спірних моментів біля воріт.

Окрім технічних змін, CAF також запровадила нові правила щодо гравців, які виступають у клубах поза Європою. Для багатьох африканських збірних це стосується, зокрема, південноафриканських, єгипетських і марокканських гравців, які раніше мали обмежений доступ до турніру через клубні контракти. Нині правило зобов’язує клуби відпускати гравців на національні збої у встановлені дати, і це питання регулярно стає предметом переговорів між CAF і європейськими лігами.

Економіка і вплив турніру

Кубок африканських націй давно перестав бути лише спортивною подією. Для країн-господарів це джерело туристичного потоку і привід для інвестицій в інфраструктуру. За підрахунками аналітиків CAF, проведення турніру в Кот-д’Івуарі у 2024 році принесло місцевій економіці близько 600 мільйонів доларів, переважно через будівництво стадіонів, готелів і транспортних розв’язок. Марокко, яке приймає наступний розіграш, уже оголосило про програму модернізації шести стадіонів і залізничного сполучення між містами-господарями.

Медіа та аудиторія

Останні розіграші збирають у телеефірі понад 1,5 мільярда глядачів у всьому світі. Права на трансляції в Європі належать переважно компанії BeIN Sports та іншим великим мовникам, тож українські вболівальники можуть дивитися матчі через міжнародні канали і стрімінгові платформи. Зростає й інтерес з боку європейських клубів: саме під час турніру скаути шукають молодих гравців, які потім переходять у топ-ліги. За даними аналітичного порталу футбол: кубок африканських націй 2021 завоював сенегал, на турнірі 2021 року сенегальська команда вперше здобула титул, обігравши у фіналі Єгипет, а сам розіграш став поштовхом для низки трансферів гравців у європейські клуби вартістю понад 200 мільйонів євро.

Відомі гравці і тренери в історії турніру

Кубок африканських націй подарував світові цілу плеяду зірок. Серед найвідоміших у сучасній історії — Джордж Веа (Ліберія), який виграв «Золотий м’яч» 1995 року саме після вдалого виступу на континентальній першості. Трохи раніше яскравою була кар’єра камерунця Рожера Мілла, який забивав у чотирьох різних розіграшах. У 2000-х виділялися південноафриканець Бенні Маккарті та івуарієць Дідьє Дрогба. У 2010-х і 2020-х найяскравішими стали Садіо Мане (Сенегал), Мохамед Салах (Єгипет), Ріяд Марез (Алжир) і Віктор Осімен (Нігерія), кожен з яких приносив своїй збірній ключові результати.

З боку тренерів варто згадати кілька постатей, які формували обличчя турніру. Філіпп Трусьє вивів Південну Африку до чемпіонства у 1996 році. У 2006–2010 роках єгипетську команду очолював Хассан Шехата, який зробив історичний «три-бек» титулів. У 2010-х запам’ятався Емельє Амеасі, який привів Замбію до несподіваного тріумфу у 2012 році, присвятивши перемогу загиблим футболістам збірної в авіакатастрофі 1993 року біля Габону. У 2021 році Сенегал виграв під керівництвом Аліу Сісе, довгі роки очолюючи команду.

Правила і регламент: що варто знати глядачам

Змагання проводять під егідою FIFA, тож діють стандартні футбольні правила. Матчі групової стадії тривають два тайми по 45 хвилин. У плей-оф, якщо основний час закінчується внічию, грають два додаткових тайми по 15 хвилин, а у разі нічиєї — серія пенальті. З 2019 року дозволено робити п’ять замін у матчі (раніше — три), що значно розширює тактичні можливості тренерів.

Кожна збірна має право заявити на турнір 23 або 26 гравців (залежно від рішення CAF у конкретному розіграші). Склад формується з гравців національної федерації, і в ньому мають бути представники як мінімум трьох клубів, щоб уникнути ситуацій, коли команда складається лише з одного клубу. Дисциплінарні санкції — жовті та червоні картки — діють і в плей-оф, і в груповій стадії: дві жовті картки в різних матчах автоматично відсторонюють гравця від наступної гри.

Україна і кубок африканських націй: чи є зв’язок

Україна не бере участі в кубку африканських націй — це турнір виключно для африканських збірних. Але інтерес українського вболівальника цілком природний: чимало гравців, які виступають в українських клубах, є вихідцями з африканських країн і представляють свої національні команди на цьому турнірі. Крім того, Україна має давні зв’язки з африканським футболом через тренерські школи — вітчизняні фахівці працювали в Алжирі, Єгипті, Тунісі та Судані ще з 1970-х років, допомагаючи розбудовувати місцеві футбольні структури.

Окрім того, українські клуби регулярно відряджають своїх гравців національних збірних Африки на турнір. У 2024 році, наприклад, у заявках збірних на турнір у Кот-д’Івуарі були футболісти, які представляли «Динамо», «Шахтар» та «Зорю». Це створює додатковий інтерес для вітчизняної аудиторії, хоча пряме спостереження залишається справою міжнародних трансляцій.

Як стежити за турніром з України

Українські вболівальники можуть дивитися матчі кубка африканських націй через міжнародні спортивні канали та стрімінгові платформи. Офіційні права на трансляції в Європі належать компанії BeIN Sports, а також низці національних мовників, які викуповують субліцензії. Найзручніший варіант — перевірити програму каналів «Setanta Sports», «Megogo» або «Sweet.tv» напередодні турніру, оскільки саме ці платформи в Україні мають права на більшість великих футбольних змагань.

Також варто стежити за офіційним сайтом CAF та акаунтами національних федерацій у соціальних мережах. Там публікують склади, розклад матчів і підсумки вже через годину після завершення гри. Зручно налаштувати сповіщення у застосунках на кшталт SofaScore або FlashScore, які показують результати в реальному часі.

Майбутнє турніру: куди рухається CAN

Найближчими роками кубок африканських націй зберігатиме формат 24 збірних і проводитиметься кожні два роки. Це рішення CAF ухвалила ще у 2019 році, намагаючись збільшити комерційну привабливість турніру. Водночас Федерація обговорює ідею проводити турнір у червні–липні замість січня–лютого, щоб зменшити конфлікти з європейськими клубними сезонами. Рішення поки не ухвалене, але сама дискусія триває.

Також CAF працює над розширенням жіночого кубка африканських націй. Жіноча версія існує з 1991 року, але довгий час залишалась у тіні чоловічого турніру. У 2022 році жіноча першість пройшла у Марокко, і змагання набули більшої медійної ваги. Найближчими роками очікують розширення жіночої версії до 16 команд і збільшення призового фонду.

Цікаві факти і статистика

Кілька фактів, які зазвичай залишаються поза увагою навіть досвідчених уболівальників:

Найбільший рахунок в історії турніру — 10:1 у матчі 1973 року між збірними Заїру та Берега Слонової Кістки.
Наймолодшим чемпіоном у складі переможця був камерунець Фаб’ян Бартелемі, який у 2017 році вийшов у фіналі у 17 років.
Рекорд відвідуваності — фінал 1986 року в Каїрі, де на стадіоні «Каїрський міжнародний» зібралися понад 100 000 глядачів.
Чемпіони 2024 року — Кот-д’Івуар — стали лише третьою збірною, яка виграла турнір на домашньому полі після Єгипту (1959) і Тунісу (2004).
Загальна кількість матчів в історії турніру станом на 2024 рік перевищила 700.

Ще один маловідомий факт: офіційна пісня турніру змінюється кожного разу і записується відомими африканськими виконавцями. У 2024 році головну пісню виконував івуарійський співак Мажід, а кліп зібрав понад 200 мільйонів переглядів на YouTube у перші місяці після релізу.

Підсумок: чому кубок африканських націй вартий уваги

Кубок африканських націй — це турнір, який змагається з європейською першістю за емоціями, темпераментом і кількістю зірок на полі. Тут грають ті самі футболісти, яких уболівальники бачать у Лізі чемпіонів і на клубних чемпіонатах, але в іншому контексті — коли вони представляють не клуб, а країну. Для африканського континенту це більше, ніж спорт. Це спосіб показати світу, що футбол тут має своїх героїв, свою історію і свої традиції, які варто знати навіть тим, хто ніколи не вболівав за жодну африканську збірну.

Часті запитання (FAQ)

Як часто проводиться кубок африканських націй?

З 2013 року турнір проводять кожні два роки. Раніше, з 1970-х до 2013-го, чемпіонат проходив раз на два роки в парні роки, а ще раніше — щорічно або з нерегулярними паузами.

Скільки команд бере участь у фінальній стадії?

Із 2019 року у фінальній частині виступають 24 збірні. До того, з 1996-го, було 16 учасників. Збільшення кількості команд дозволило меншим африканським федераціям отримати досвід великих змагань.

Яка збірна виграла найбільше титулів?

Лідером за кількістю перемог залишається Єгипет, який виграв 7 турнірів. Друге місце посідає Камерун із 5 титулами, далі — Гана з 4 перемогами.

Хто переміг на останньому чемпіонаті?

Переможцем турніру 2024 року в Кот-д’Івуарі стала збірна Кот-д’Івуару, яка у фіналі здолала Нігерію з рахунком 2:1. Це вже третій титул івуарійців в історії.

Де пройде наступний кубок африканських націй?

Наступний розіграш 2025 року приймає Марокко. Для країни це перший турнір з 1988 року, і держава вже інвестує в модернізацію стадіонів і транспортної інфраструктури.

Чому турнір проводять у січні–лютому?

Традиційно чемпіонат проводять у січні–лютому, щоб уникнути сезону дощів у Західній Африці та спеки в Північній. CAF обговорює можливе перенесення на літо, але поки що зберігає зимове вікно.

Чи впливає кубок африканських націй на клубний футбол?

Так, суттєво. Протягом турніру європейські клуби втрачають ключових гравців на півтора місяця. Це створює кадрові проблеми і часом навіть призводить до судових спорів між клубами та національними асоціаціями.

Хто є найкращим бомбардиром в історії турніру?

Найкращим бомбардиром кубка африканських націй вважається єгипетський нападник Самір Каміль, який забив 13 м’ячів у період з 1998 по 2010 рік. Серед чинних гравців найближче до нього підійшов Мохамед Салах.

Чи змінював турнір свою назву?

Офіційно турнір завжди мав назву Africa Cup of Nations. Однак у 2024 році CAF додала до комерційної назви ім’я спонсора, тож повна назва звучить як TotalEnergies Africa Cup of Nations. Для вболівальників це залишається просто кубком африканських націй.

Чи можна подивитися матчі в Україні?

Так, українські стрімінгові платформи та спортивні канали викуповують права на трансляції. Зазвичай це Setanta Sports, Megogo або інші сервіси, які мають угоди з європейськими мовниками. Розклад з’являється за кілька тижнів до старту турніру.